Арешт реєстраційного ліміту: ноу-хау у боротьбі з ПДВ шахрайством чи свавілля державних органів?

30 Липня 2018 3 Перегляди Мирослава Нечай

Розміри тексту:

Аа Аа

Накладення арешту на електронні рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА) та на реєстраційний ліміт платника ПДВ – новий мейнстрім у діяльності вітчизняних правоохоронних органів та судів. Так, для прикладу, ухвалою від 11.05.2018 у справі № 592/1678 Апеляційний суд Сумської області залишив без змін рішення слідчого суді про накладення арешту на електронні рахунки платника в СЕА та ліміту ПДВ із забороною службовим особам платника, його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначені кошти.

Проте подальший аналіз цього рішення та йому подібних свідчить, що слідчі, прокурори та судді неправильно розуміють правову природу такого реєстраційного ліміту, очевидно, ототожнюючи його з коштами, які знаходяться на електронному рахунку платника ПДВ в СЕА.

Так, згідно з частиною першою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) арешт може бути накладений на майно, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно:

- є доказом злочину;

- підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб;

- конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову;

- стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. 

Оскільки кошти на електронному рахунку (а тим більше реєстраційний ліміт) не можуть бути конфісковані та використані у будь-який із вище перелічених способів з огляду на положення статті 200-1 Податкового кодексу України[1] (далі – ПК України), то правоохоронні органи наполягають на тому, що вони є доказами у відповідній кримінальній справі.

Водночас частина третя статті 170 КПК України передбачає, що у такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Зі свого боку стаття 98 КПК України встановлює, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, для накладення арешту на реєстраційний ліміт платника ПДВ такий ліміт повинен бути речовим доказом, тобто предметом матеріального світу або коштами.

Тепер давайте дамо відповідь на запитання, у чому проявляється незаконність судових рішень щодо накладення арешту на реєстраційний ліміт платника ПДВ.

По-перше, такий термін, яким оперують суди у своїх рішеннях, є сленговим і ніде не закріплений у законодавстві.

По-друге, не зовсім зрозуміло, яким чином реєстраційний ліміт у СЕА, цитуючи норму статті 98 КПУ України, «зберігає на собі сліди злочину або містить відомості, які можуть бути використані як докази». Цю деталь, до речі, скромно упускають як слідчі, так і судді.

По-третє, і це найважливіше, реєстраційний ліміт не може бути речовим доказом, оскільки  він фактично є лише певним віртуальним значенням, яке автоматично обчислюється програмним забезпеченням, адміністратором якого є ДФС України,  за встановленою пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України формулою, та на яке платник має право реєструвати в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування. Тобто сам собою він не є ні грошовими коштами, ні об’єктом матеріального світу.  

Водночас, незважаючи на все вищезазначене, прокуратура за підтримки слідчих суддів, керуючись фразою «я художник, я так бачу», продовжує протиправно застосовувати арешт там, де він застосовуватися не може, тим самим повністю паралізуючи роботу підприємств. Залишається лише гадати, що стало причиною таких дій: свідоме нехтування приписами закону, кричуща некомпетентність чи усе разом взяте…

 

[1] Стаття 200-1 ПК України чітко регламентує, на які цілі можуть бути використані кошти на електронному рахунку в СЕА та реєстраційний ліміт платника ПДВ.

На жаль, матеріал, котрий Вас зацікавив, знаходиться
в обмеженому доступі і надається підписникам платформи.

Оформити підписку
comments powered by HyperComments