Податкова амністія – ефективно чи ні?

10 Серпня 2018 3 Перегляди Анна Головацкая

Розміри тексту:

Аа Аа

Недобросовісні платники податків – одна з найбільш “коштовних” проблем сучасних світових країн. На її вирішення і була покликана «податкова  амністія», про запровадження якої активно ведуться дискусії і в Україні. Однак, чи виправдовує подактова амністія покладені на неї сподівання? Які «за» та «проти» дають змогу визначити досвід інших країн? Спробуємо  розібратися далі.

Аналіз почнемо з територіально найближчої з усіх аналізованих до нас країни – Російської Федерації.

За всю історію свого існування Росія неодноразово запроваджувала податкову амністію на своїй території. Вперше це сталося в 1993 році, далі у 2007 (за час перших 6 місяців її провадження було зібрано близько 130 мільйонів доларів США). Податкова амністія 2015 року разом з тим вже не була такою успішною. За результатами “Фінансового опитування” (2016) причиною цьому стала перевага росіян інвестувати в інші країни для більш широкого кола інвестицій.

Однак негативний досвід не став перепоною на шляху вдосконалення податкової амністії в РФ. 1 січня 2018 року набрав законної сили Федеральний закон РФ (№ 436-ФЗ), що дозволяє не стягувати з громадян РФ та приватних підприємців податкові борги. Так, податкові борги з майнових податків, що виникли у платників до 1 січня 2015 року, вважаються безнадійними і відповідно списуються. При цьому податкова амністія не включає в себе борги з податку на добуток корисних копалин, акцизів, а також податків, сплачених у зв’язку з перетином товарів державного кордону РФ.

Приватні підприємці будуть звільнені від обов’язку сплатити борги зі страхових внесків, що виникли до початку 2017 року.

Зазначимо, що уряд РФ досить позитивний у своїх прогнозах результатів амністії. Передбачається, що громадяни в результаті будуть звільнені від сплати податків на суму більш ніж 150 мільярдів російських рублів.

Важивим моментом проведення податкової амінстії є її повна конфіденціальність. Уряд РФ гарантує, що вся інформація, відображена в деклараціях, поданих для цілей ініціювання процедури податкової амністії, ніяким чином не буде використана для кримінального розслідування надалі. 

Аргентина

Остання програма податкової амністії в Аргентині закінчилася  в березні 2017 року. На відміну від податкових амністій, що проводилися в 1987, 1995, 2009 та 2013 роках, вона виявилася успішною.

Як повідомляє Bloomberg, у результаті податкової амністії 2017 року в Аргентині було задекларовано активів на суму близько 117 мільярдів доларів США. Це дозволило країні заробити 9,5 мільярда доларів податкових платежів.

Чим же харакретизувалась така успішна модель амністування? Перш за все сума належного до сплати податку залежала від розміру раніше незадекларованих активів. Наприклад, сума податку становила 0 %, якщо учасник амністії декларував суму до 350 000 аргентинських пессо, а от якщо така сумма була більшою від 800 000 аргентинських пессо, сплачувати доводилося вже 10 % податку.

Окрім того, учасникам амністії було надано змогу придбати трирічні суверенні облігації з нульовим відсотком або семирічні з купоном у розмірі 1 %.

Бразилія

Цікавим досвідом упровадження податкової амністії є досвід Бразилії.  Закон, що запроваджував податкову амністію на території Бразилії, пропонував її учасникам сплатити одноразовий податок на незадекларовані активи у розмірі 15 % та 15 % штрафу (загалом 30 %) в обмін на звільнення від кримінальної відповідальності за податкові правопорушення. Окрім того, закон про податкову амністію не розповсюджувався на політиків, державних службовців, членів їхніх сімей. Саме така норма була покликана мінімізувати конфлікт інтересів.

На жаль, результати амністії не були такими позитивними, як очікувалося. Станом на липень 2017 року  уряд Бразилії збільшив прибуток лише на 517 мільйонів доларів, фактично половину від прогнозованого прибутку.

Індія

Можливо, Індія є одним з найбільш цінних прикладів провадження податкової амністії, адже її історія є досить довгою.

Справді, перша податкова амністія була запроваджена на території Індії вже незабаром після здобуття нею незалежності. При цьому здебільшого результати були нижчими від очікуваних. Наприклад, податкова амністія 1951 року виявилася нерезультативною у зв’язку з відсутністю у платників податків впевненості в реальності надаваних їм імунітетів. Амністія 1965 року виявилася провальною через застосування занадто високої ставки податку.

Першою успішною спробою для Індії стала амністія, що проводилася в 1997 році. У ній взяло участь близько 466 тисяч платників податків і зібрано більше 2 мільярдів доларів США. Ключовим фактором успіху стала знижена порівняно з попередніми амністіями ставка (30 %). Окрім того, при проведенні декларування майна, що було придбано багато років назад, необхідно було сплатити податок  тільки з його початкової вартості, що з плином часу могла значно зрости через інфляцію.

Бажаючи повторити успіх 1997 року, уряд Індії запровадив нову програму у 2016 році. Платники податків були зобов’язані сплатити 45 % податку в обмін на звільнення від кримінального переслідування. За перші чотири місяці було подано близько 65 000 заяв і задекларовано біля 10 мільярдів доларів. Незважаючи на позитивний, на перший погляд, результат, декілька урядових розслідувань свідчили про факт перебування надалі значної кількості активів резидентів Індії у швейцарських банках та в інших низькоподаткових юрисдикціях.

Пакистан

Останньою за часом податковою амністією, що запроваджувалася в Пакистані, стала програма 2018 року. Згадуючи та беручи до уваги попередній не завжди позитивний досвід, уряд Пакистану прийняв рішення надати своїм громадянам можливість задекларувати всі активи із застосуванням максимальної ставки у розмірі 5 %. Знову ж таки, незважаючи на те, що до участі в амністії допускалися широкі маси громадян, політичні діячі та державні службовці, а також їхні дружини та діти з цього переліку були виключені.

Зауважимо, що податкова амністія Пакистану є складовою частиною масштабної податкової реформи в Пакистані, що включає в себе також:

  • встановлення обов’язку отримувати індивідуальний податковий номер всіма громадянами;
  • зменшення податків на дохід та встановлення широкого кола пільг;
  • встановлення податку на операції з нерухомістю у розмірі 1 %;
  • встановлення нормативного регулювання процедури моніторингу ухилення від оподаткування та встановлення штрафних санкцій за податкові правопорушення.

Важливим моментом податкової амністії по-пакистанськи став строк її проведення. Так, першочергово було прийнято рішення про надання можливості задекларувати все приховане лише протягом трьох місяців. Однак потім її було продовжено до 31 липня 2018 року. Результати податкової амністії поки недоступні, але ми очікуємо на офіційні результати найближчим часом.

Італія

Саме досвід Італії дає змогу дійти висновку щодо «дозування» проведення податкової амністії. Програми податкового амністування свого часу стали настільки частими, що Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) навіть радила Риму відмовитися від такої практики взагалі, аби остаточно не підірвати податкову систему.

При цьому податкова амністія 2001 року виявилась досить таки успішною. Особливістю цієї програми стала можливість особам, які мали активи за кордоном, просто заявити про них, при цьому залишивши їх на своєму місці. Однак з таких сум необхідно було сплатити відповідну суму податку. Альтернативним варіантом дій було повернення закордонного капіталу в Італію, сплативши лише 2,5 % від загальної їх суми або придбавши облігацій на 12 % від цієї суми. Як результат, до Італії повернулася більша частина коштів.

Казахстан

Амністія в Казахстані була скоріше не податковою, а амністією капіталів. Головною ціллю уряду було повернення капіталу в Казахстан. Так, протягом 30 днів всі громадяни Казахстану (окрім засуджених за тяжкі злочини) могли повністю легалізувати отримані раніше доходи. Однак кошти потрібно було перевести на рахунки у визначених банків (на той момент було визначено 19 комерційних банків). Учасники податкової амністії не були зобов’язані сплачувати будь-які податки, окрім того, всі податкові декларації фізичних осіб, починаючи з 1995 року, були знищені. Як результат, всього за 30 днів на рахунки вищезазначених 19 банків надійшло біля 480 мільярдів доларів.

Проаналізувавши досвід різних світових країн, можемо вивести так званий «рецепт успіху».

По-перше, податкова амністія має сприйматися як унікальна можливість, що надається урядом недобросовісним платникам податків. Як свідчить досвід Індії та Італії, платники податків не завжди квапляться декларувати власні доходи, знаючи, що така можливість не остання. Окрім того, про податкову амністію має знати якомога ширша аудиторія. Ось чому вважаємо, що програма податкового амністування має бути анонсована через всі можливі засоби масової інформації.

По-друге, найкращим часом проведення програми податкового амністування є час, коли населення довіряє уряду. Крім того, уряд має бути послідовним у проведенні програми та здійснювати амністування повноцінно, надаючи всі необхідні гарантії.

Конфіденційність, ще один обов’язковий елемент успішної податкової амністії. Недобросовісні платники податків, дуже часто – представники бізнесу, що опікуються своїм «добрим ім’ям» Наприклад, податкова амністія Росії була не такою успішною, як того бажав уряд, у тому числі через недовіру до процедури обробки конфіденційної інформації.

Окрім того, бажаючи отримати якомога більше коштів в бюджет, все ж таки  уряд має встановлювати помірну ставку податку. Занадто висока ставка навпаки блокує бажання громадян декларувати свої доходи. Знову ж таки згадаємо провальну податкову амністію Індії, під час якої учасникам необхідно було сплатити аж 60 % незадекларованого раніше доходу.

Також вважаємо, що податкова амністія має охоплювати якомога ширше коло платників податків, однак державні службовці, політичні діячі та члени їхніх сімей мають бути виключені з кола учасників, що дасть змогу уникнути легалізування доходів, отриманих незаконним шляхом такими особами.

comments powered by HyperComments