Ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 у справі № 820/16817/14
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/5068/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року

у справі 820/16817/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «М-Брок»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «М-Брок» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія «М-Брок») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 18 вересня 2014 року №0000062202, № 0000072202 та №0000082202.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Компані «М-Брок» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки 02 вересня 2014 року складено акт №3819/22-02/35970413.

У акті перевірки відповідачем зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- пунктів 135.1, 135.5 статті 135, пункту 135.8 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1088876,85 грн.;

- підпункту 153.8.1 пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 4717506,00 грн.;

- пункту 153.8 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, у результаті чого завищено збитки від операцій з цінними паперами (акціями) за 1 квартал 2011року на суму 2999200,00грн.; занижено збитки від операцій з цінними паперами (акціями) за 2-4 квартали 2011року на суму 677641,00грн. та 2012 рік на суму 677641,00грн.; занижено фінансовий результат від продажу та інших способів відчуження цінних паперів, що перебувають в обігу на фондовій біржі за 2013 рік на 1981352,00грн.; занижено фінансовий результат від продажу та інших способів відчуження цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондовій біржі за 2013 рік на 2736154,00грн.

- підпункту 213.1.7 пункту 213.1 статті 213, пункту 219.2 статті 219 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами в 4 кварталі 2013 року на загальну суму 100239,77грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем 18 вересня 2014 року винесено податкові повідомлення - рішення:

№0000062202, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій (код платежу 11021600) на 1088876,85 грн.;

№0000072202, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем - операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами (код платежу 14021200) на 100239,71 грн.;

№0000082202, яким ТОВ «Компанія «М-Брок» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4717506,00 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135 ПК України, інші доходи включають доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 4 пункту 153.8 статті 153 ПК України платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Абзаци 2 та 3 пункту 153.8 статті 153 ПК України закріплюють, що для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Згідно абзаців 5 та 6 пункту 153.8 статті 153 ПК України, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

З аналізу наведених норм вбачається, що до складу доходів платника податку може включатися виключно прибуток за операціями з цінними паперами, а саме перевищення доходів над витратами, понесеними (нарахованими) платником податку внаслідок придбання цінних паперів протягом відповідного звітного періоду.

При цьому, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності емітента цінних паперів не позбавляє такі цінні папери відповідного статусу.

Судами правильно зазначено, що згідно пункту 1 розділу 1 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року №222, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 березня 1999 року за №180/3473 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що станом на час здійснення позивачем операцій з купівлі - продажу акцій ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я», обіг цих цінних паперів був зупинений, вказані цінні папери були такими, що не могли вільно перебувати в цивільному обороті. Отже правочини з цінними паперами створювали для позивача всі ті правові наслідки, що були передбачені чинним на той час законодавством України, зокрема і податковим.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу витрат відсотків за договорами кредитування шляхом купівлі - продажу цінних паперів з зобов'язанням зворотного викупу (РЕПО) та сум, сплачених за послуги біржі, послуги депозитарію, послуги комісіонера, послуги оцінки, послуги зберігача цінних паперів, оскільки такі витрати відповідають змісту витрат на цінні папери.

Крім того, помилковим є посилання відповідача про наявність у позивача об'єкта оподаткування акцизним податком.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, договори, за якими позивач мав намір реалізувати цінні папери, були розірвані за домовленістю сторін до закінчення податкового періоду, за наслідками якого має бути складена та подана відповідна звітність.

За таких обставин підстави для нарахування та сплати акцизного податку у позивача були відсутні.

Посилання відповідача на отримання позивачем доходу за результатами продажу цінних паперів колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі твердження податкового органу спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі №820/16817/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева, Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
30.03.2016
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
820/16817/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга відповідача залишена без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Ухвала касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалась.